Ніде не має таких обітниць і такого розуміння людини як у Святому Письмі. Я звичайно не великий експерт щодо інших релігій, але якщо це когось особливо цікавить, то такі теми як любов, серце і зміна людини ніде так не переживаються і не описуються.
Кожна релігія має свій рецепт для людини. Сучасна релігія, психологія, теж намагається вказати свій варіант для того, щоб людина була щаслива. Але безсумнівно, що психологія говорить про щастя тут на землі. А усі релігії більше чи менше говорять про щастя не на цьому світі. Але ось як вони бачать це щастя і відрізняє їх. Тому хоча ми і говоримо про те, що зараз треба вести якійсь діалог між релігіями, то скоріше для того, щоб пізнати кожну зокрема, побачити її красу та сутність, а не для того, щоб звести їх усіх до однієї, вибравши з кожної найкраще. Тому якщо ми сприймаємо чи принаймні допускаємо того, що Святе Письмо може походити від Бога, то варто зрозуміти про що там йде мова, чого Бог хоче від нас, Бог Біблії.
Звичайно Святе Письмо надто широке та багатогранне для того, щоб отак просто почати його читати і одразу все зрозуміти. Але одне саме головне — Бог говорить до людини. Саме існування Біблії говорить про те, що вона не самотня. Що вона не просто так існує. Святе Письмо звертається до людини. Бог говорить. Людина не самотнім страждальцем. Бог до неї говорить. Може Він і не відповідає на ті питання, які турбують людину. Не дає відповіді, якої ми хочемо почути. Але є те, що Бог говорить до нас.
Про що Він говорить? Саме перше слово Бога до людини щоб вона жила. Бог творить людину. Він дає їй життя. Тому самогубство є гріхом, бо порушенням першої заповіді Божої, яку Він влив у людину, коли створював її. Славою Бога є людина жива. Далі Бог штовхає людина до діяльності. Людина створена для того, щоб жити, діяти, любити.
Наступні заповіді є скоріше обмеженням людських діянь, аніж такою великою спонукою до дії. Декалог поділений на дві частини. Одна має у собі заборони, а інша накази як чинити. І що це за накази? Бог має бути головним. Якщо добре сприйняти сенс Декалогу, то ми маємо визнати, що усі вони лише штовхають нас до Бога, щоб ми почали шукати Його, бути з Ним, любити Його, жити Ним.
Але ось біда. Цього ніхто не міг виконати. Ніхто цього не виконував. І тоді пророки, які були серцем Ізраїля, його очами, вказали на головну проблему чому не виконуються заповіді — на людське серце. Саме воно не хоче любити, не хоче служити Богу. Тому пророки говорити про те, що Бог Сам змінить серце людини. Ось у цьому була уся надія пророків.
Так і тепер у нас час усі говорять про якісь політичні зміни, про те, що треба робити революції і змінювати світ. Про те, що треба робити щось добре. Але не це є головним. Головним є серце. Якщо я роблю все добро, але нема в мені любові, то ніякої з цієї користі нема. І навпаки, якщо є любов, то навіть найменше справа, страждання є більш вартісне, ніж усі інші великі справи. Варта лише любов. У цьому вся віра Церкви.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Библейские исследования. Сион, ч. 3 - Наказание. Мольба и помилование. - Инна Гительман Все переводы с иврита сделаны мною с помощью Господа.
Адреса других Библейских исследований, не помещённых на этом сайте:
Схема жизни праотцов от Адама до Арфаксада: https://www.stihi.ru/2018/04/23/282
Схема жизни праотцов от Ноя до Авраама: https://www.stihi.ru/2018/04/09/10236
Дневник по посланию к Филиппийцам - Николай Погребняк Сия книга Сия книга не является ни теологическим исследованием, ни сборником проповедей – это дневник. Послание к Филиппийцам преисполнено радостью Апостола Павла, что верующие из этого города, проходя через испытания и гонения, не ожесточились и не отчаялись, а по-прежнему пребывают в любви и сострадании к ближним. Ещё Павел поделился надеждой на освобождение из Римского заключения и возможное скорое свидание с ними. Поэтому послание по своему тону больше похоже на дружеское письмо, чем на духовное назидание.
Поэзия : За Христа - Калеников Прохор «Были и лжепророки в народе (иудейском), как и у вас будут лжеучители, которые введут пагубные ереси и, отвергаясь искупившего их Господа, навлекут сами на себя скорую погибель. И многие последуют их разврату, и через них путь истины будет в поношении». 2 Кефы (Петр)2:1-2.
8 Грехами народа Моего кормятся они, и к беззаконию его стремится душа их. 9 И что будет с народом, то и со священником; и накажу его по путям его, и воздам ему по делам его.
Люди заменили поклонение Богу поклонением царице небесной: «Дети собирают дрова, а отцы разводят огонь, и женщины месят тесто, чтобы делать пирожки для богини неба и совершать возлияния иным богам, чтобы огорчать Меня» (Иер. 7:18). Данная традиция настолько прочно укоренилась в то время среди народа Божия, что в ответ на предложение вернуться к поклонению истинному Богу пророк Иеремия услышал следующее: «Слова, которые ты говорил нам именем Господа, мы не слушаем от тебя; но непременно будем делать все то, что вышло из уст наших, чтобы кадить богине неба и возливать ей возлияния, как мы делали, мы и отцы наши, цари наши и князья наши» (Иер. 44:16,17)
