***
Христос распят,
Сократ отравлен,
А Ирод на Земле
Оставлен.
* * *
Опять густые облака,
Опять темнеющие дали.
Всё промелькнёт наверняка,
И вас такие дни пугали.
Не наберёшь и на пятак
Удачи. Часто капли с веток…
Жить научиться надо так,
Тьме тесно и просторно свету.
* * *
А что поделать? - жизнь права,-
Ликует, что ей надо постигает.
Где догнивает прошлая трава-
Блестит росой другая, - молодая.
* * *
Упала дождинка простая,
Чем нас она хуже, скажи?
А листьев последняя стая
На ветках холодных дрожит;
Им в вечность положено кануть,
Пути их земные просты.
Мы тоже небесные капли,
Такие же точно листы.
* * *
Ненадолго в правду впустят
Сердцем пообщаться с ней…
Мы из радости и грусти,
И чем дальше, тем грустней.
***
Когда в тебе любовь
Струится,
Она препятствий
Не боится.
* * *
Мы идём с тобой по грани;-
Здесь – жара, там холод лютый.
Звёзды словно на экране
И проносятся минуты.
Выси непонятен шёпот,
На неё шипим и лаем.
Мы надеемся на что - то,
А на что - не понимаем.
* * *
Висит пустоты огромина,
Надежды остались гроши.
Жуткое чувство бездомного:
Некуда больше спешить.
* * *
Известна нам судьба Икара,
И мы икаров эскадрилья;
ПослЯ короткого базара
К рукам прилаживаем крылья.
Насыпаны нам звёзды зернью,
Стремленье к ним не нитью тонкой.
Мы тоже грохнемся о землю
Ничем, не научив потомков.
***
Вовсе это и не диво,
Дорогой приятель:
Умный, честный, справедливый –
Самоистязатель.
***
Но, а, если не темнить –
Так и пропоётся:
Всех по совести кормить –
Несыть всех коснётся.
***
Куда ты эту правду денешь,
Которая понятна всем:
Свобода – если много денег,
Или когда их нет совсем.
* * *
Опять за осенью зима –
Хрустальные морозы,
В пушистом инее дома,
Дорог и троп заносы.
А за зимой всегда весна
Торопится послушно,
Родник, что за зиму ослаб,
Кипит на всю катушку.
На крышах шифер разомлел,
Летят под ноги капли…
Но так лишь только на земле,
А выше, дальше, так ли?
***
У общества общественный и взгляд,
О нём, обычно, «общий» говорят.
Но, чтобы не оскалилась обида –
Не надо забывать про индивида.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
