***
И я подумал... как - то, тут, намедни
А для чего я множу суету?
Ну, накоплю добра – под «хвост коту»
Придёт «Ничто» - прикончит эти бредни.
***
Видений нереальных, чудный сон
Реальностью дивит, так явен он.
Правдивей подлинных событий и мгновений
Что дарит жизнь нам, в бытие явлений.
***
Влеченья от небес берут начала
Но дан нам свет, чтоб Воля различала
Добро и зло... и ежели она
Осилит первый бой, то победить должна!
***
На небесах есть зеркала, для нас – Престолы
Откуда блещут Истины глаголы.
Но червь, как не старался и хотел
Не увидал того сверканья – ртом смотрел.
***
Ты обещаньем не играй
У всякой чаши есть свой край.
Будь строг, не обещайся слепо
Чтоб не сказать потом – нелепо.
***
Цену вчерашних бед, потерь
Ты мерой завтрашней не мерь.
Минуте ты не верь грядущей
Минутой счастлив, будь, текущей.
***
В тени сомненья, Истины престол
Тлен с болью, Вечности касанье терпит.
Свет её правды... и глаза им слепит
И жжёт сердца, Божественный глагол.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
